Схуднення

Змінити ставлення до життя і схуднути

Люди залучають проблему зайвої ваги неправильним ставленням до життя і до себе, – в цьому переконана Римма Мойсенко, відомий дієтолог, автор нової книги «Моя програма стрункості». Про те, як жир стає захищає від світу “панциром”, про ряд різних людських проблем і різних методах корекції ваги Римма Василівна розповіла в ексклюзивному інтерв’ю Марині Талагаевой.

pohudenie_doma

– Римма, я бачила вас у програмі “Здоров’я” на Першому каналі, ви розповідали про дієту з чергуванням білкових і вуглеводних днів. Зараз я вас не впізнала – ви змінили колір волосся, і стали як дві краплі води схожі на іншого відомого дієтолога – Маргариту Королеву. Може, мені здалося …

– Вам не здалося. Ми з Ритою сестри-близнюки, і обидві, уявіть собі, дієтологи. На честь нашого союзу і названа наша клініка “Риммарита”.

– Дивно.

– Мабуть, дієтологія – покликання нашої сім’ї.

– Зовні ви з сестрою дуже схожі, а от книги, які ви пишіть, абсолютно різні.

– Книга, яку я написала – “Моя програма стрункості” взагалі відрізняється від всього, що було випущено в нашій країні на тему схуднення. Вона скоріше психологічна, ніж «дієтична». Це книга про любов, про життя, вона для всіх, хто вміє думати, хто шукає сенс у своєму існуванні.

– Як це пов’язано з корекцією ваги?

– Справа в тому, що психотип, характер дуже впливають на зовнішній вигляд людини, на те як він скидає вагу і взагалі стежить за своїм здоров’ям. Ось просте, але підтверджене фактами спостереження – як правило, товстіють інтроверти, а екстраверти частіше худі. Подивіться на своїх друзів і переконаєтеся.

– Справді, я екстраверт і худа.

Повірте професіоналу, зайва вага кожна людина приваблює своїм ставленням до життя, до себе, приваблює своїми психологічними особливостями. І тому кожній людині потрібна своя програма позбавлення від зайвої ваги. У книзі я виділяю шість типів людей, і для кожного типу даю свою програму корекції ваги.

– А можна детальніше розповісти про кожен тип?

– Перший тип – цілеспрямований, як правило, це люди бізнесу, трудоголіки, захоплені своєю справою, справжні фанати. Вони ставлять собі мету і йдуть до неї незважаючи ні на що. Їм важливо пояснити цінність здоров’я.

Тип другий – чуттєвий. Це люди-донори, які покликані віддавати, але вони рідко отримують від оточуючих хот б частинку того добра, яке віддали. Від цього копляться образи. З одного боку їх потрібно переконати, що саме віддача – їх покликання і благо, з іншого – їм важливо навчитися говорити «Ні».

Тип третій – обережний. Це люди живуть у своїй шкаралупі, їм складно поділитися проблемами і навіть власною думкою. Таким людям варто поставити пам’ятник, якщо вони взагалі дійшли до фахівці, зважилися на такий подвиг.

Тип четвертий – наступально-оборонний. Часто такі люди ображені на весь світ, шукають у всьому винних, їм здається, що їм всі повинні, вони дуже підозрілі.

Тип п’ятий – театральний. Це люди, які живуть в очікуванні оплесків. Їх недохвалити в дитинстві, у них занижена самооцінка, їм потрібно демонструвати оточуючим будь-які свої дії.

Тип шостий – активний. Така категорія людей, швидко переключається з одного на інше, завжди живе в суєті, вранці є ідея схуднути, ввечері вже забули – таких людей треба тримати за руку.

– А можна визначити свій тип самостійно? Тому що поки ви розповідаєте, здається, що ось мені, наприклад, підходить все.

– Правда? Так багато говорять, це цілком нормально – ми поєднуємо в собі риси різних типів, але в книзі все описано докладніше з прикладами, ситуаціями, так що, думаю, визначити свій тип не складе труднощів ні в кого.

Наприклад, до наступально-оборонного ставився Роман Трахтенерг. Зайва вага для нього був своєрідним панциром від світу, від негараздів. Такі люди як він часто вдаються до «допомоги» алкоголю і наркотиків. Такі люди можуть схуднути, але їм важливо змінити ставлення до життя, а не тільки спосіб харчування. У історії Романа Трахтенберга, як ви знаєте, кінець був трагічний.

– Ви робите дуже сміливі висновки. Як них відреагували ваші колеги та конкуренти?

– Дуже добре. Виявилося, що це книга не стільки для пацієнтів, скільки для лікарів-дієтологів. Її придбали всі фахівці інституту харчування. І Борис Каганов – заступник директора інституту харчування – сказав мені, що вручив цю книгу кожному своєму студенту та ординаторові.

– Я думала, що державний інститут харчування як мінімум недолюблює приватні клініки.

– Загалом, вважається, що вони нам повинні заздрити, так як ми успішні, числі і у фінансовому плані, але це не так. Спілкуюся з керівництвом Інституту харчування, з директором Віктором Тутельяном, він говорить зазвичай так: «Ви відомі – ми значимі».

– Книга присвячена Валентині Толкунової – чому?

– Вона була моєю пацієнткою, але в підсумку стала моїм учителем, змінила багато речей в моєму світогляді. Вона постійно ділилася своїми думками про любов до життя, про любов взагалі, про роботу, про що завгодно. Для мене це взагалі свята людина – коли вона входила, вона собою осявала приміщення. Вона мене завжди називала «мій ангел».

За багато років на Першому каналі була тільки одна передача про неї – «Хвилина слави», і ми дуже чекали її. Валентину Василівну ніде не знімали і коли на якісь заходи запрошували мене, і я говорила, що прийду з нею, мене просили не приходити. Вона була не формат для нашого телебачення, не вписувалася якось. На цій програмі вона присвятила мені пісню “Ангел мій». До речі, вона яскравий приклад одного з психологічних типів – чуттєвого, що, власне, і стало основою моєї книги. Вона мене тоді ще спонукала писати, говорила, що потрібно все записувати, що вона мені допоможе, що у неї багато ідей, вона знає багато історій, багато віршів, ми все це вставимо в книгу.
Крім цього, ми багато говорили про благодійність. У мене є фонд “Краса дітям”, який займається оплатою естетичних операцій дітям з вродженими чи набутими дефектами зовнішності. Валентина теж допомагала дітям, але у неї був дещо інший підхід – вона хотіла нести дітям музику, творчість, часто відвідувала сирітські будинки та малозабезпечені сім’ї, намагалася допомогти талановитим хлопцям.

Я стала вивчати це питання, але виявилося, що все дуже непросто – важко знайти критерій, за яким дітей вважати талановитими, загалом-то, всі діти здатні і всім треба допомагати розвиватися. Тому ми змінили напрямок благодійності, вирішили займатися тим, у чому ми розбираємося – естетична медицина. Це допомога дітям після катастроф, виправлення якихось генетичних захворювань. Операції дуже дорогі, держава їх оплачує лише частково і щоб отримати дотацію скажімо в 15 тисяч при загальній вартості в 60, потрібно зібрати масу довідок, так що я рада що мій фонд «Краса дітям» робить це і всі співробітники моєї клініки – а їх близько 50 осіб, підключилися до діяльності фонду. І всі кошти від продажу книги так само роблять в мій фонд і підуть на допомогу дітям.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *